Вирішальними факторами для більшої частини протягань є кількість одночасна працюючих зубців і ступінь заповнення стружечных канавок, із чим зв'язані глибина й ширина цих канавок, а отже, і крок зубців. При роботі протягання, так само як і при роботі фрези, число одночасно працюючих зубців не є величиною постійної, а завжди відрізняється на одиницю кроком представлена у двох положеннях, зубці відповідній одночасній роботі двох зубців і трьох зубців.

Слідством змінної кількості одночасно працюючих зубців є зміна навантаження верстата й протягання, а також порушення плавності в роботі протягання, що рухається нерівномірно, особливо в тих випадках, коли верстат навантажений до межі. Зовні це проявляється в наявності стукоту й вібрацій у роботі протягання, погіршенні якості обробленої поверхні й перекручуванні геометричної форми протягненого отвору поперечні хвилі, еліптичність, наприклад, при протяганні круглих отворів.

Плавність роботи підвищуються й дефекти роботи протягань значно зменшуються при збільшенні кількості одночасно працюючих зубців, тобто зменшенні кроку протягання. При конструюванні протягань прагнуть забезпечити кількість одночасно працюючих зубців гь в інтервалі від 3 до 8 залежно від довжини протягання.

Менше значення цього інтервалу ставиться до коротких отворів, а більше - до довгого близько 150 мм. Найчастіше приймають zt рівним 4-5 зубцям. Правда, при дуже малих довжинах простягається поверхности, щоМ, щоб не мати надмірно дрібних зубців, доводиться миритися з zt міну рівним 2 і навіть 1 зубцю. Однак цього необхідно по можливості уникати, простягаючи, де можливо, кілька тонких деталей одночасно.

З іншого боку, небажано працювати й з дуже більшим zt , тому що це погіршує умови змащення протягання й приводить до зниження чистоти протягнених поверхонь. Таким чином, варто вважати, що крок і кількість одночасно працюючих зубців зростають зі збільшенням довжини протягання, але не в прямої пропорційності з останньої, а у відповідності з наступною залежністю