При протяганні отворів, так само як і при протяганні зовнішніх поверхонь, доводиться мати справа із властиво припуском і тим надлишковою верствою металу, що залишається на ділянках профілю, звичайно піддава_ не попередній обробці. Прикладом властиво припуску на обробку може бути верства металу, що залишається після попередньої обробки свердлом або іншим відповідним інструментом циліндричного отвору, що простягається надалі круглим протяганням.

Прикладом надлишкової верстви, або, як його іноді називають, "надлишком" є та частина металу, що залишається після свердління в канавках шлицевых отворів, у шпонкових пазах, кутах квадратних отворів і т.п. Хоча попередня обробка цих місць і можлива, але при розповсюджених на практиці розмірах самих отворів або канавок вона звичайно не провадиться, і вся ця верства зрізується протяганнями. Оскільки як властиво припуск, так і надлишкова верства металу віддаляється при протяганні, то надалі буде застосовуватися тільки один термін - припуск на протягання.

При обробці отворів взагалі й при протяганні їх, зокрема, поряд із припуском на оброблювану поверхню або припуском "на сторону", що буде надалі позначатися буквою, користуються також терміном "припуск на діаметр", позначуваний буквою Л. Очевидно, що Л0 = 2Л. Припуски на протягання дугових ділянок на виступах шлицевых, рифлених, эвольвентных і інших аналогічних отворів приймаються такими ж, як і для циліндричних отворів.

Якщо ж ці ділянки обробляються окремо від самих шлицевых канавок наприклад, розгорненням, окремим циліндричним протяганням і то допуски на внутрішній діаметр повинні бути не нижче 3-го класи точності, тому що при більше грубих допусках уводшлицевой протягання при наступному протяганні може в ряді випадків викликати помітний зсув нових ділянок профілю щодо попередніх.