Поступове підсумовування або генерування поверхні з окремих ділянок і визначило собою назва схеми й протягань - генераторні лініями, відстань між якими є постійним для всіх зубців і рівним поперечному розміру квадрата. Радіус ріжучих крайок на кутах профілю зубців збільшується на кожному зубці на величину подачі.

Очевидно, що кількість смужок на схемі протягання повинне рівнятися числу ріжучих зубців на протяганні. Дугові ділянки проміжних зубців у міру наближення до останнього зубця коротшають, у той час як прямолінійні бічні подовжуються доти, поки останній ріжучий зубець не прийме обрису остаточного отвору.

Таким чином, що ріжуть крайки цього протягання розташовуються на бічній поверхні геометричного тіла, складеного з усіченого конуса й прямої квадратної призми. Поверхня квадратного отвору, що простягається, будується тут бічними - прямими допоміжними крайками всіх ріжучих зубців. Дугові ж - головні ріжучі крайки не беруть участь в утворенні отвору, крім останнього зубця. Незважаючи на простоту першого принципу, конструкція протягань у цьому випадку не завжди виходить технологічно простій.

Так, наприклад, звичайні протягання для обробки площин і циліндричних отворів виходять конструктивно й технологічно простіше тих же протягань, що працюють по прогресивному й генераторному принципах. З іншого боку, квадратні й шестигранні внутрішні протягання, а також протягання для обробки зовнішніх фасонних поверхонь, виконані по генераторному принципі, значно легше у виготовленні, чим протягання звичайної конструкції.

Однак, крім технологічності тієї або іншої конструкції протягань, доводиться брати до уваги й експлуатаційних їхніх якостей. Так, наприклад, зубці плоского протягання звичайної конструкції при обробці деталей, покритих твердою кіркою лиття, по легко фарбують, приходячи в зіткнення з кіркою по всій довжині ріжучих крайок